В Ворохте похоронили украинского актера Пашу Ли

На Прикарпатті, у Ворохті, поховали українського актора Павла Лі.Кілометровий нескінченний коридор – так проводжали в останню путь українського актора Пашу Лі.
Український актор і волонтер Паша Лі загинув 6 березня від куль російських окупантів під час обстрілу. 5 березня в Ірпінь зайшли російські війська. У місті зникла електрика, розпочалися масовані обстріли. Волонтери мусили припинити свою діяльність. Наступного дня, 6 березня, мали евакуйовуватися. В той час Паша їхав в машині з двома іншими волонтерами, Тарасом  Мельник та Іриною Мигітко. На їхній дорозі з Ірпеня вони за 70 м від машини побачили озброєних окупантів. І за долі секунди в машину полетіли кулі: в лобове скло, в дах, у двері. Як потім з’ясувалося, загалом куль було зо два десятки. Тарас та Ірина були пораненні, а от Паша від поранень помер.
Максим Шевченко, волонтер, який на власному автомобілі зміг вивезти десятки людей з окупованих міст Київської області, 13 березня, незважаючи на мороз і обстріли, які заважали два рази поспіль забрати тіло, забрав тіло Павла. Марія Лі, мати Павла, висловлює величезну вдячність Максиму за його хоробрість і героїзм.

Хто такий Паша Лі?

Паша Лі - відомий український актор. Він знявся в таких фільмах, як "Тіні забутих предків", "Зустріч однокласників" та інші. Паша також був актором дубляжу.
Через вторгнення Росії в Україну Павло став волонтером в Ірпені, допомагав людям з евакуацією (налагоджував процеси), координував збір і роздачу гуманітарної допомоги. 6 березня Лі трагічно загинув при обстрілі російських окупантів в Ірпені. Актору було 33 роки.
6 червня 2022 був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність.

Останній пост був наповнений такими словами: «За останні 48 годин є можливість сісти та світлину кинути про те, як нас бомблять, а ми посміхаємося, тому що впораємось, і все буде Україна. Ми працюємо!»